|
Корсун Віталій Миколайович
(солдат
НГУ)
(18.05.1980 –
03.09.2026)
|
 |
Віталій народився 18 травня 1980 року в
селі Тутовичі, де минули його дитячі та шкільні роки.
Після одруження разом із родиною оселився в Ремчицях.
Усе своє життя він багато працював. За фахом і
покликанням був будівельником. Багато років працював в
Україні та за кордоном. Та його справжньою особливістю
були не лише професійні вміння, а й золоті руки.
Здавалося, не було справи, за яку він не міг би взятися:
будував, ремонтував, розбирався в електроніці та
техніці. Навіть ноутбук свого часу зібрав власноруч.
Віталій любив рибалити, ходити по гриби, захоплювався
мотоциклами та відеоіграми. Саме любов до ігор
подарувала йому і військовий позивний - «Танкіст».
Для рідних і друзів він назавжди
залишиться добрим, щирим та веселим чоловіком. Людиною,
яка завжди була готова допомогти. Навіть на фронті, під
час телефонних розмов із близькими, Віталій знаходив
місце для жарту, намагався підтримати рідних і не
показувати, наскільки непросто йому самому.
Коли почалося повномасштабне вторгнення,
Віталій перебував за кордоном. Рідні просили його
залишитися там, де безпечніше. Та він не зміг залишитися
осторонь. Після отримання повістки повернувся в Україну,
бо вважав своїм обов’язком захищати родину, рідну землю
та Батьківщину. |
У березні 2022 року Віталій
вступив до лав Національної гвардії України.
Спочатку проходив службу у Вараші, де охороняв
територію Рівненської АЕС. Згодом добровільно
вирушив на передову, служив солдатом,
гранатометником 2-го відділення 4-го взводу
оперативного призначення військової частини
3045.
На жаль, 3 вересня 2026 року
Віталій Корсун загинув під час виконання
бойового завдання внаслідок артилерійського
обстрілу на Донеччині.
У Героя залишилися дружина, син
Дмитро, донька, батьки, сестра та два брати.
Похований на місцевому кладовищі
у с. Ремчиці.
У Ремчиці вертається Герой
Віталій Корсун, вірний Син країни.
Знов у громаді траурний конвой,
Не стало Воїна, хороброї людини.
Усе життя багато працював,
за фахом будівельник був умілий.
Мав руки золоті — ремонтував,
до всього прикладав і хист, і сили.
Коли прийшла війна у рідний дім,
Віталій повернувся з-за кордону.
По телефону жартував своїм,
хоч важко так тримати оборону…
Не зрадив власний вибір і сімʼю.
Щоб небо стало Мирним. Світле, чисте…
В останньому, осінньому бою
Безсмертя обняло свого «Танкіста».
Тамара Гнатюк
|
