|
Гриневич Михайло Анатолійович
(солдат ЗСУ)
(22.11.0991 – 06.01.2025)
|
 |
Михайло Гриневич народився
22 листопада 1991 року у багатодітній родині. Проживав у
селі Ремчиці Сарненської громади. До лав Збройних сил
України його мобілізували в червні 2022 року. Служив у
складі 21-ої окремої окремих механізованої бригади.
На жаль, 6 січня солдат
загинув під час виконання бойового завдання на Курському
напрямку. Михайла пам’ятатимуть як мужнього, відданого
воїна, який боровся за свободу і незалежність своєї
країни.
У Героя залишилися
дружина, батьки, сестри та два брати.
Похований на кладовищі
села Ремчиці.
|
Світлій памʼяті Михайла
Гриневича
…Така любов буває раз в ніколи…
Така любов буває раз в житті..
Я вдячний Богу.. Вдячний своїй долі ..
Що я тебе колись таку зустрів …
Ти стала моїм світом…Моїм світлом..
Ти стала у душі моїм теплом…
Пробач мене .. Я більше не приїду …
Не обійму… Хіба, у снах, крилом…
Так мало нам відміряли дороги..
Так мало нам залишили часу..
Я лиш для тебе мріяв буть героєм
А став Героєм, нищачи орду…
Пробач мені, за все що не збулося
За плани усі знищені …прости….
Я так тебе любив … та не вдалося ..
Живим вернутися з пекельної війни..
Поплач, кохана …Зараз тобі тяжко…
Як кожній, з тисяч, молодій вдові..
Зустрінь мене …моя підбита пташко ..
І поховайте. в рідному селі…
Моя Анюто… Ніжна моя квітко…
Безсила зараз все переживи..
Лишайся на землі кохання свідком..
І памʼять про любов цю бережи…
Забудуть всі.. А , ти, згадай про мене..
І свічку в храмі, вкотре, запали…
А я тебе любитиму …із неба …
Будь певна.. берегтиму від біди …
Автор: Лариса Юсковець-Сєрікова
|
