Народився Володимир у с.Стрільськ, тут і проживав по вул.Вишневій. З 1995 по 2006 роки навчався у Стрільській ЗОШ І-ІІІ ст. Під час навчання приймав активну участь в громадському житті школи, був учасником районних та обласних спортивних змагань з футболу та волейболу. Тривалий час грав у футбольній команді ФК «Колос». З дитинства любив рибалити разом з татом і братом. Був сміливим, щирим, добрим, позитивним, надійним, чесним. Любив своїх батьків та брата з сестрою, допомагав їм у всьому.

Після закінчення школи Володимир вступив до ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» де здобув професію «слюсар з ремонту автомобілів, рихтувальник кузовів, водій автотранспортних засобів». Також в училищі здобув ще фах «Оператор комп’ютерного набору» та влаштувався на роботу у м.Сарни в магазин «Барвінок» оператором-касиром. Тут зустрів свою майбутню дружину з якою виховував її доньку, як рідну. Згодом у подружжя народився син, але сімейне життя не склалось.

У січні 2023 року, Мороз Володимир Володимирович, добровільно пішов до війська. Службу проходив у 33-й ОМБР в/ч А4447 Збройних Сил України. Мав позивний «Лютий». Виконував бойові завдання на багатьох гарячих напрямках фронту: Бахмут, Авдіївка, Часів Яр, Кліщіївка, Котянтинівка, Покровськ, Роботине, Мала Токмачка, Богданівка…

Під час виконання бойового завдання, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України у смт.Біленьке Краматорського району, Донецької області стан здоровʼя військовослужбовця погіршився. 24 травня 2024 року, від ускладнень внаслідок хвороби, Володимир помер.

Герой став на захист рідної землі та віддав найцінніше – своє життя за мирне небо, спокій та майбутнє України. Добродушний, щирий, працелюбний, такого памʼятатимуть рідні та близькі Володимира.

У Захисника залишились батьки, брат, сестра, донька та син.

Похований на кладовищі у рідному селі Стрільськ.