Іван народився та виріс у с.Стрільськ. У мирному житті — щирий, працьовитий, завжди усміхнений. Працював зварювальником, їздив на заробітки — дбав про родину. У роботі — професіонал, у житті — простий і добрий чоловік, який не боявся говорити правду й завжди знаходив тепле слово для інших.

Іван Іванович був мобілізований восени 2022 року до складу 38-ї окремої бригади морської піхоти. Служив навідником 1 десантно-штурмового відділення, 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти в/ч А 4765. Був одним із тих, хто тримав лінію на півдні, де не вщухають бої.

«…Я бачив пекло, і назва йому "Кринки"...». Легендарна 38 окрема бригада морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного, в складі якої служив Іван, - одна із тих небагатьох підрозділів сил оборони, які виконували надскладне завдання для Збройних Сил України - як і по плануванню, так і по реалізації: зайняття і утримування плацдарму - села на окупованому лівому березі Дніпра - Кринки. 14 жовтня 2023 року українські військовослужбовці десантувалися в селі і закріпилися в ньому в листопаді. Складність цієї операції полягала в тому, що потрібно було форсувати Дніпро, як і для того, щоб потрапити на позиції, так і для того, щоб евакуювати поранених та загиблих. Логістика відбувалась переважно на човнах під шаленими обстрілами з боку ворога. Били усіма видами зброї так, що навіть вода горіла! Але попри шквал вогню - як і на суші так і на воді, захисники героїчно тримали цей плацдарм до червня 2024 року. Вісім сотень бійців на кінець 2024 року вважалися безвісти зниклими, як і Іван. Повернулося, на жаль, небагато.