|
Вітюк Олександр
Борисович
(солдат
ЗСУ)
(04.08.1997 –
08.09.2026)

|
 |
Захисник народився 4 серпня 1997 року в
селі Сварині. До 9 класу навчався у Сваринівській
гімназії, а згодом продовжив навчання у школі села
Городець. Після закінчення 11 класів вступив до
Львівського залізничного технікуму. Здобувши освіту,
працював на будівництві.
Олександр був щирою, життєрадісною і
відкритою людиною. Він надзвичайно сильно любив свою
сімʼю, яка завжди була для нього надійним тилом, а також
щиро захоплювався автомобілями та довгими поїздками за
кермом, відчуваючи в цьому особливу свободу.
25 січня 2025 року Олександр став до лав
Збройних сил України, аби захищати рідну країну.
Виконуючи військовий обов'язок, 21 вересня 2025 року він
зазнав важкого поранення, внаслідок якого того ж місяця
втратив ногу. Пройшовши непростий етап реабілітації у
Львові, він не зламався духом і продовжував будувати
плани на життя.
На жаль, серце Воїна зупинилося: 1
вересня 2026 року він впав у кому, а 8 вересня 2026 року
помер. Олександр прожив коротке, але гідне життя
справжнього чоловіка. Він був люблячим сином, надійним
братом, вірним другом і побратимом - людиною світлої
душі, яка назавжди залишиться у нашій пам'яті, серцях і
спогадах. |
У Героя залишилися мама, сестра та брат.
Похований на місцевому кладовищі у с.Сварині
Городецького старостинського округу.
Ми втратили сміливого солдата,
Героя Олександра Вітюка.
Яка болюча, непоправна втрата,
яка нестерпна і яка гірка.
Він народився у селі Сварині,
а згодом вчився в школі в Городці.
Усе, що треба молодій людині
тримав як мрії, світло на лиці.
У час біди для рідної країни
на її захист впевнено пішов.
Був вірний другом, побратимом, Сином —
горіли в серці віра і любов.
На жаль, серце Героя зупинилось,
після важкої коми, болю ран.
У памʼяті громади залишилось
тепло Душі… спи мирно, Ветеран…
Тамара Гнатюк

|