Народився Юрій в багатодітній родині колгоспників у с. Тріскині. Крім нього в родині Брижів зростало ще 10-ро дітей: шестеро доньок та четверо синів. Тато Юрка раптово помер коли йому було лише 9 років і мамі довелося самотужки піднімати велику родину. Мама працювала в колгоспі дояркою, крім роботи в селі працювала ще на багатьох інших роботах, намагались максимально забезпечити сім'ю.

З 2007 по 2015 роки Юрій навчався у Тріскинській ЗОШ. Був дуже спокійним, добрим, сором'язливим хлопчиком та старанним учнем. Після занять у школі, Юрій любив грати у футбол, ще будучи маленьким дуже любив машини, і з кожним роком жага до техніки в нього зростала. У 2016 році старший брат Володимир допомагає Юрі вступити до Київського транспортно-економічного фахового коледжу Національного транспортного університету, де він здобуває кваліфікацію молодший спеціаліст “Механік”. Ще з дитинства Володимир замінив Юрі тата, з усіх сил допомагав йому, дуже любив його та піклування про нього. Під час навчання в коледжі, Юра проходив практику на СТО АТГ.

З початком повномасштабної війни Юра чітко знав, що не дасть ворогу ступити на нашу землю, тому 24 лютого 2022 року, він разом зі своїм братом Дмитром добровільно пішли захищати країну. Через деякий час пішов на війну ще один їхній брат - Микола.

Спочатку Юрко воював у складі 112-ї бригади, де разом з побратимами приймав участь в боях за Ірпінь. Згодом, перейшов у 241-у бригаду де допомагав здобути свободу в боях за Харків та Бахмут. В літку цього року Юра перейшов у 47-у окрему механізовану бригаду «Магура». Мав позивний Механік. Він завжди хотів бути максимально ефективним, та намагався усім допомогти, з його думкою рахувались побратими та завжди були вдячні слушній пораді. Цього року Юрію виповнилось 22 роки. Не дивлячись на такий молодий вік він був справжнім прикладом Мужності для всіх, але нажаль його життя обірвалось 17 вересня 2023 року, під час виконання бойового завдання в в районі н.п. Роботине, Пологівського району, Запоріжської області, кляті московити обірвали життя чоловіка…

Зі слів рідних «17 вересня 2023 року, Юра пішов в останній вихід, де його було поранено, осколки поцілили в ногу, викликали лікарів, які надавали йому медичну допомогу і прийняли рішення його евакуювати.

Вони мали вже відходити, як почався обстріл з авіації, Юрко забіг у один із бліндажів, згодом перебазувався в інший, куди і було пряме попадання снаряду. Там взагалі не було шансів вижити… осколкове поранення головного мозку.

Побратими забрали тіло Юрчика і погрузили в авто для евакуації і коли його тіло везли, то їхнє авто підірвалось на міні. Це просто боляче уявити... І ось вже 24 вересня 2023 р, зібралась Юрчикова вся родина, побратими, друзі та знайомі щоб провести справжнього Героя в останню путь, який захищав всіх нас з початку і до останнього свого подиху. На жаль, Юрчик не встиг створити власну сім'ю. В нього залишилась сім'я: мама, 4 брати та 6 сестер, які його любили і люблять більше всього на світі. В кожному з них він залишив частинку своєї любові. Тяжко всім братам та сестрам, в середині пустота, але найтяжче мамі знати, що більше ніколи не побачить свого сина живим…».

Похований на кладовищі в рідному селі Тріскині, Ремчицького старостинського округу.