Віктор Якович народився 8 березня 1971 року в селі Тріскині у багатодітній родині. Із дитинства знав, що таке праця, відповідальність і турбота про рідних. Після школи здобув фах помічника машиніста тепловоза у Здолбунівському СПТУ №2. У 1989–1991 роках проходив строкову службу в армії, де загартував характер і навчився стояти до кінця.

У мирному житті працював будівельником — людиною, яка створює, відновлює і залишає після себе результат. Наймолодший у великій родині з десяти дітей, рано пережив втрату батька, а згодом і матері, яка самотужки виховувала дітей. Попри непрості життєві обставини, зумів зберегти головне — доброту, щирість, справедливість і глибоку віру. Протягом усього життя залишався людиною, яка жила з Богом у серці.Для своєї родини був опорою і надійним плечем. Разом із дружиною виховали трьох дітей — Ангеліну, Ганну та Олександра. Люблячий батько, який завжди знаходив слова підтримки, вчив чесності й відповідальності, був прикладом для своїх дітей у всьому.

Із початком повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України, проходив службу у складі 60-ї ОМБр. Виконував бойові завдання на передовій, де щодня — небезпека, напруга і боротьба за життя. Побратими знали його як надійного, врівноваженого і справедливого воїна, який завжди підтримає і не підведе.

12 травня 2023 року під час виконання бойового завдання Віктор разом із побратимами потрапив під артилерійський обстріл. Відтоді тривалий час вважався безвісти зниклим… Саме того дня обірвалося життя людини, яка до останнього подиху залишалася вірною військовій присязі та Україні.

У Героя залишилися дружина та троє дітей.

Похований на місцевому кладовищі у с.ТріскиніРемчицькогостаростинського округу.

Знову печалі огортає громаду…
Чорне крило — знак болючої істини.
Рідне село проводжає солдата,
Мужнього воїна Віктора з Тріскині.
Він із дитинства знав, що таке праця,
відповідальність, турбота про рідних.
В тому були Його Віра і щастя,
Сила для праведних вчинків, і гідних!
Був наймолодшим в великій родині,
втратив свого рана тата…
Став Він опорою всій Україні —
коли прийшла війна клята!
В травні життя обірвалось Героя,
у двадцять третьому році…
Шлях Його, йшов від найважчого бою —
Правдою став, в кожнім кроці.
Тамара Гнатюк