Народився Михайло в с.Тутовичі, в сім‘ї Момотків Софії (Любові) та Володимира. Був четвертим сином у батьків із шести дітей, веселою і компанійською дитиною. Проводив багато часу з братами. У 1980 році пішов у 1 клас Тутовицької школи. Закінчив школу у 1990 році. Після школи вчився в ПТУ 21 м.Сарни на водія механіка. З 1988 року працював у колгоспі «Горинь» Сарненського району. З 09.12.1991-10.12.1993 роки служив у Збройних силах України. Після служби продовжив працювати у колгоспі.

У1994 році поїхав на весілля до друга де зустрів свою дружину Оксану, з якою одружився і переїхав у Львівську область, м Червоноград. Разом з дружиною виховували двох доньок. Михайло був дуже добрим, турботливим і справедливим татом, весь свій вільний час проводив з дітьми.

З 1995 по 2002 роки працював на 4-й шахті у Червонограді. З 2002 по 2017 роки працював бригадиром на будівництві у Києві.

У 2018році повернувся на 10-ту шахту і працював там до війни. У 2014 році був учасником Революції гідності. У 2015 році видав заміж старшу доньку Світлану, яка народила йому першу внучку Полінку. У 2018 році видав заміж молодшу доньку Ольгу, яка народила дідусеві внука Тимофія. Міша (так усі його кликали) був неймовірним дідусем, внуки його дуже сильно любили.

У 2020 році їздив на військові навчання на полігон у Яворів. 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабної війни, пішов у військомат з військовим квитком, щоб воювати за свою країну. 8 березня 2022 року дружина бачила Михайла востаннє. Призвали героя на службу у військову частину А4053 у 115-у бригаду на посаду механіка-водія, електрика радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї управління та артилерійської розвідки.

З 3 квітня був на нульовій позиції у м. Сєвєродонецьк.

Загинув Михайло Володимирович 15 травня 2022 року в м.Сєвєродонецьк, внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання.

 Зі слів бойових побратимів Михайло був старшим охорони штабу, відправив молодших товаришів в укриття зі словами: «Я сам справлюсь!» чим врятував їм життя, до останнього виконував своє завдання! Також бойові товариші відгукувались про Михайла, як про справедливого, мудрого і відданого своїй країні воїна.

У Героя залишилися: дружина, доньки та онуки.

Похований на кладовищі у рідному с. Тутовичі.

За рішенням Червоноградської міської ради від 23 червня 2022 року, Момотку Михайлу Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади».