Народився Максим у маленькому с. Маслопуща Сарненського району Рівненської області. Він був першою дитиною у сім’ї Анатолія і Марії, через два роки народилась молодша сестра. З 2003 по 2012 роки навчався у Яринівській гімназії. Вчителі відзначали розум хлопця, але говорили, що йому бракує зацікавленості і наполегливості у навчанні. З дитинства мріяв бути військовим, тому з 2012-2014 роки навчався у обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою  імені Костянтина Івановича Острозького (м. Остріг). Наступним етапом була військова академія м. Одеса за спеціальностю «Військова автомобільна техніка» (2014-2019рр.), закінчив навчання у званні лейтенанта.

Під час навчання, у 2016 році був у зоні антитерористичної операції, де став наймолодшим учасником АТО з Сарненського району. Після навчання був направлений у 95-та окрему десантно-штурмову бригаду (95 ОДШБр, в/ч А0281) у місті Житомир (2019-2020 рр.), паралельно проходив селекцію до  Q-курсу Сил спеціальних операцій, за успішне проходження якої отримав Почесний нагрудний знак IV ступеня.

Максим мав мету бути військовим ще з раннього віку, його цікавили історія воєн та війська. Змалечку займався спортом, відвідував секцію з футболу і карате, а в більш дорослому віці почав займатися різноманітними бойовими мистецтвами, що згодом допомагали у бойових завданнях. Постійно вдосконалював свої вміння і навички, часто вчився новому: закордоном пройшов курси водолазів та інструктора з плавання.

Повномасштабне вторгнення Максим зустрів у зоні АТО, вже під час активних бойових дій отримав звання капітана-лейтенанта. Пройшов шлях від Маріуполя та Ізюма до тилу ворога у Херсонській області. Нагороджений двома медалями учасника АТО.

 Максим Мізюрко загинув разом з побратимом Каміром Гуламовим, 17 липня 2022 року, під час виконання бойового завдання у Херсонській області, Бериславського району, поблизу с. Зарічне. Повертаючись з бойового завдання автомобіль з групою підірвався на міні.

Для рідних, друзів, побратимів смерть захисника стала великою втратою і болісною раною на серці.

 Ось як згадують про нього колеги: «Макс був справжнім воїном, відразу згадуються його слова «люба задача, любою ціною». Він був не з тих людей, які боялись, він виконував всі завдання, які на нього покладалися. Максим брав приклад з свого командира, постійно розвивався у військовій справі, був для колег товаришем, а підлеглі його поважали. Дуже хотів зробити свій великий внесок у цю війну, він його і зробив віддавши життя за Україну».

У Героя залишилися батьки: тато, мама та сестра.

Похований на кладовищі у с. Яринівка, Ремчицького старостинського округу.