|
Маринін Сергій Лукашевич
( солдат
ЗСУ)
(22.08.1971-07.04.2024)
|
 |
Сергій народився й виріс у селі Яринівка,
що на Сарненщині, де і прожив усе своє життя. Після
закінчення місцевої школи навчався у Сарненському СПТУ
№21, де здобув професію тракториста-машиніста
сільськогосподарського виробництва. Працював на
дослідній станції та у школі. Згодом одружився, у шлюбі
народилися дві доньки. Попри те, що сімейне життя не
склалося і подружжя розлучилося, Сергій залишався
люблячим батьком.
Під час мобілізації його призвали на
військову службу. Сергій служив у 68 окремій
аеромобільній бригаді стрільцем-зенітником 2-го
зенітно-ракетного відділення 3-го зенітно-ракетного
взводу 2-ї зенітно-ракетної батареї зенітно-ракетного
дивізіону військової частини А4056. Мав позивний «Марик».
Він був щирим, небайдужим і завжди готовим прийти на
допомогу — саме таким його запам’ятають рідні, друзі та
всі, хто його знав.
Доньки згадують про батька з особливим
теплом: «Тато при кожній зустрічі з нами завжди
залишався сильним. Він ніколи не хотів нас засмучувати,
був позитивним і неймовірно радів кожній миті разом.
Мріяв про онуків, але, на превеликий жаль, так і не
встиг побачити свого першого онука Романа. Тато дуже
хотів повернутися в рідний край, але, на жаль,
повернувся додому "на щиті"… Він був надзвичайно добрим,
щирим, відповідальним і чесним. Завжди підтримував нас
словом, ділом та турботою». |
|
7 квітня 2024 року під час виконання бойового
завдання у с.Семенівка Покровського району Донецької області
звʼязок із Захисником обірвався. Увесь цей час рідні жили надією,
вірили у його повернення і чекали. На жаль, у березні 2026 року
експертиза ДНК підтвердила загибель Воїна.
У Героя залишилися дві доньки та онук.
Поховали Сергія на кладовищі у рідному селі
Яринівка.
|
 |
Ти пішов захищати для мене блакить,
Щоб над домом нашим було небо спокійне.
Та тепер твоє серце уже не болить.
Ти влетів у ту вись наче птах.
Цей туман самоти мою душу щемить.
Ти став небом самим, моїм світлим крилом,
Ти – той спокій блакитний, що кризу долає.
Хоч війна розлучила нас вічним крилом,
Твоя донька про тебе весь світ сповіщає.
Я пишаюсь тобою, мій тату – Герою,
Ти за чисту блакить своє серце віддав.
Я вклоняюсь твоїй незабутній любові,
Яку ти в душі моїй назавжди сховав.
Доньки Людмила та Марія
Сергій Маринін — Воїн, Захисник.
У рідному селі Яринівка
дитячий слід Його, досі не зник,
як сивий житель, з неба осіннього.
Здобув освіту, вправно працював
у школі та на станції дослідній.
Але, як ворог наш кордон прорвав —
Він вибір свій зробив! Сміливий! Гідний!
Герой завжди готовий помогти,
запамʼятають друзі, побратими.
Сміливий «Марик», жив задля мети,
мирного дня, над доньками своїми.
Тамара Гнатюк
|
|
