Сергійчук
Андрій Адамович
(солдат ЗСУ)
(18.01.1981 - 13.06.2023)
|
Народився Андрій в с.
Люхча. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. З 1987
по 1996 роки навчався у Люхчанську ЗОШ І-ІІІ ступенів (нині
ліцей). Ще з дитинства Андрій мав хист до малювання.
Закінчивши місцеву школу, вступив до СПТУ№21 (нині ДПТНЗ
«Сарненський професійний аграрний ліцей»). Тут здобув
свою майбутню професію, а точніше декілька: механізатор
тваринницьких комплексів, електромонтер, а також водій
категорії «С». Після закінчення навчання у 1999 році,
відразу пішов працювати водієм на Сарненський
Маслоробний комбінат.
З листопада 2002 по
травень 2004 роки проходив строкову військову службу у
в/ч А4324, смт. Липники Львівської області, де виконував
обов‘язки водія-санітара.
З 2005 року перебував у
цивільному шлюбі з Ярошенко Вітою Степанівною та
виховував двох дітей.
З початком
повномасштабного вторгнення, 21 травня 2022 року, був
мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу
проходив спочатку в Рівненській, Житомирській та
Дніпропетровській областях, а згодом на Донецькому та
Запорізькому напрямках у складі військової частини
А3215. Мав позивний «Капітошка». |
Загинув солдат Сергійчук Андрій Адамович 13 червня 2023 року,
під час виконання бойового завдання, поблизу н.п.
Гуляйпільське, Пологівського району Запорізької області,
внаслідок артилерійського обстрілу.
У Героя залишилися
мати, дружина та діти.
Похований на кладовищі у с. Яринівка,
Ремчицького старостинського округу.
Відповідно до Указу Президента України, за особисту мужність і
самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та
територіальної цілісності України, вірність військовій присязі,
солдата Сергійчука Андрія Адамовича нагороджено орденом «За
мужність» IІІ ступеня (посмертно).
|