Народився В'ячеслав в с.Яринівка, тут і проживав. Навчався у Яринівській восьмирічній школі, закінчив навчання у 1985 році. У школі навчався добре, мав багато друзів. У дитинстві любив ходити до лісу збирати гриби та ягоди, захоплювався риболовлею. Допомагав по господарству своїм бабусям та мамі. Так як він ріс без батька, то старався бути маленькою опорою та помічником для них.

  Після закінчення школи пішов навчатися до СПТУ №2 м.Здолбунів (нині ДНЗ "Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту"), за професією «слюсар по ремонту тепловозів». Навчання закінчив у 1988 році. У жовтні цього ж року був призваний на строкову військову службу і служив до жовтня 1990 року. З 1991 по 1992 роки працював машиністом дизель-електричного крану на залізно-дорожньому ходу в локомотивному ДЕПО м.Здолбунів. З 1992 року і до початку повномасштабного вторгнення працював машиністом козлового крану у ДП "САРНЕНСЬКИЙ ЛІСГОСП", де про нього, як працівника, були лише хороші відгуки. В'ячеслав Віталійович мав багато відзнак за сумлінну працю. Був одружений, разом з дружиною виховали двох синів, які нині служать в лавах ЗСУ. В'ячеслав Віталійович мав трьох онуків, які дуже любили дідуся та нині пишаються ним.

На війну пішов добровольцем до територіальної оборони та був зарахований до лав військової частини А7072 в місті Сарни, 104-ї бригади 60-го батальйону «Поліські Вовки» на посаду «кулеметник», мав позивний Мама. Трохи більше року служив на захисті кордону з білорусією, мав звання сержант. 7 квітня 2023 року їхню 104-у бригаду 60-й батальйон відправили до Донецької області, для виконання бойових завдань.

Загинув Кузьмич В’ячеслав 21 червня 2023 року, в районі н.п. Дружба Донецької області, під час виконання бойового завдання, внаслідок мінометного обстрілу з боку противника, отримавши мінно-вибухову травму. Разом з ним, тоді загинули ще три побратими-земляки з «Поліських вовків»: Міщук Дмитро, Мельников Євген та Пінчук Анатолій. Чотири Герої, чотири бійці 60-го батальйону «Поліські вовки», чотири побратими - повернулися додому на Щиті! Чотири Герої віддали свої життя за вільну, неподільну та Незалежну Україну.

У Воїна залишились: дружина, діти та онуки.

Похований на кладовищі у рідному с.Яринівка, Ремчицького старостинського округу.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента України від 16 липня 2024 року, сержанта Кузьмича Вячеслава Віталійовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).