Нікутчук Петро Павлович

Нікітчук Петро Павлович
(солдат ЗСУ)

(20.07.1971 – 24.06.2025)

Народився Петро Павлович у селі Тріскині у багатодітній дружній родині. У 1986 році закінчив місцеву школу. Далі продовжив навчання у Сарненському ПТУ-22 (нині сарненське ВПУ №22), де здобув спеціальність тракторист-машиніст. З 1989 по 1991 роки проходив строкову військову службу, після служби повернувся у рідне село. І без того тяжкі 90-ті роки принесли у родину непоправне горе – померла мама, і Петро став опорою для молодших братів Володимира та Віталія. У цей час, однією з його улюблених справ стало випікання смачного хліба, який дуже смакував усій родині (чим пишалися його близькі).

У 2000 році Петро одружився, разом із дружиною Надією виховали двоє діток: доньку Юлію та сина Анатолія. Молода сім’я проживала у селі Яринівка. Петро Павлович був працьовитою, щирою, доброю та спокійною людиною. Протягом життя працював на різних роботах: у Сарненському держлісгоспі - робітником нижнього складу, Сарненському м’ясокомбінаті, Сарненському ДЕУ - дорожнім робітником. У вільний час любив збирати гриби, спілкуватися з друзями.

Обов’язок захисту Батьківщини був пріоритетним у сім’ї Петра. Саме тому його син Анотолій, досягнувши призовного віку, не став ухилятися від військової служби й у 2020 році був призваний до лав ЗСУ. А на початку повномасштабного вторгнення не зміг стояти осторонь і батько: 25 лютого 2022 року був мобілізований та зарахований до військової частини А0532, де тривалий час проходив військову підготовку та виконував військові завдання, як солдат резерву. 26 квітня 2024 року призначений радіотелефоністом стрілецької роти стрілецького батальйону 42-ї окремої механізованої бригади та направлений у Харківську область для стримання збройної агресії російської федерації. Будучи одним із найстарших серед побратимів, отримав позивний «БАТЯ».

Попереду був найтяжчий рік: тривожні тижні без телефонного зв’язку, такі необхідні посилки із маскувальними сітками, окопними свічками… За мужність, героїзм та високий професіоналізм під час виконання бойових завдань 20.01.2025 року Петро Павлович був нагороджений пам’ятним знаком «Хрест Доблесті».

За цей час здоров’я військовослужбовця значно погіршується: ВЛК визнає його обмежено придатним, попри це, він залишився вірним військовій присязі, до останнього захищає суверенітет та територіальну цілісність України. Ще жевріла надія на відпустку... Навіть остання телефонна розмова з дружиною незадовго до фатального обстрілу, здавалося, не віщувала біди… Але війна перекреслила всі мрії та сподівання.

Солдат Петро Павлович Нікітчук загинув 24 червня 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок артобстрілу по точці злету безпілотника в районі населеного пункту Стариця, Чугуївського району Харківської області.

У Героя залишилась дружина, син, донька, сестри та брат.

Похований на місцевому кладовищі у селі Яринівка Ремчицького старостинського округу.