 |
|
|||
 |
||||
|
 |
|
 |
||
|
|
Долі, обпалені війною...
Пам'ятати заради майбутнього
Минуло вже сім десятиліть з того 9 травня, коли закінчилася Друга світова війна.
Бібліотечні працівники Сарненського району розпочали збір матеріалів про ветеранів цієї війни,
мешканців та уродженців нашого району.
Ми схиляємо голови перед пам'яттю загиблих воїнів-визволителів та вклоняємося живим учасникам тих героїчних подій. Подвиг наших ветеранів – це еталон мужності, патріотизму, сили волі та справедливості.
|
|
Вічний вогонь палає, Дзвонить у долі століть. Вічний вогонь закликає: Щастя живих бережіть! Вічний вогонь клекоче: Люди, не треба війни, Щоб не вмирали дочки, Сестри, батьки і сини. |
|
|
Адамець Яків Степанович (14.03.1925-12.03.2010)
Народився 14.03.1925 року в селі Тріскіні, Сарненського району Рівненської області. Призваний на фронт 1944р. Воював у військових частинах: 139 зап. стр. полк - стрілець-11.1944р. 619 стр.полк –кулеметчик-12.1945р. Нагороди: Медаль «За победу над Германией» «хох лет Советской Армии и Флота» Поранення: Немає Записано зі слів невістки Адамець Жанни Володимирівни. |
|
|
Артеменков Микола Степанович Народився в 1910 році. Проживав у селищі Клесів. Воював в кавалерійських військах. Брав участь в боях під Москвою, звільненні Каунаса, Кенінгберга. Нагороди: орден «Вітчизняної війни», орден «Червоної Зірки», медалі «За оборону Москви», «За бойові заслуги», «За взяття Кенінгберга», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією».
|
|
|
Артюшок Михайло Фролович (06.03.1926 – 31.12.2014) Народився в селі Люхча Сарненського району Рівненської області. Призваний на військову службу 15.09.1944 року (Марійська АРСР, Далекий Схід): жовтень 1944 – травень 1945 – 77 зам. арт. полк.; травень 1945 – квітень 1946 – 351 гауб. арт. полк., радист; квітень 1946 – березень 1948 – 237 гауб. арт. бригада, радист; березень 1948 – травень 1949 – 493 військовий склад, лабароторист; травень 1949 – жовтень 1949 – 47 військ. склад, лабароторист; жовтень 1949 – липень 1951 – 936/4 військова частина, сапер. Нагороди: орден «Вітчизняної війни» ІІ ступеня, медалі «За перемогу над Германією», «За перемогу над Японією», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. Записано зі слів онуки Ніколайчук Юлії Миколаївни. |
|
|
|||
|
Баєчко Андрій Григорович (1922 –2011) Мобілізований у жовтні 1944. У м. Чкалов потрапив у 82-й запасний стрілецький полк. Там жили в землянках й опановували фах мінометників. Влітку 1945 року направили на Далекий Схід. Опинилися в Монголії. Далі - рейд на Маньчжурію, війна з Японією. З 29 липня по 3 вересня 1945 року провів у 912-му стрілецькому полку. Там же виконував обов'язки телефоніста. 2 вересня 1945 року повідомили, що на лінкорі «Міссурі» Японія підписала акт про капітуляцію. У грудні 1946 року, у складі 136-го стрілецького полку закінчилась для Андрія війна. Нагороди: орден «Вітчизняної війни» ІІ ступеня, «Медаль Г. Жукова», медаль «За перемогу над Японією». Інформація отримана від ветерана у 2010 році. |
|
|
Бебін Кирило Павлович (1918 – 1991) У березні 1940 році був призваний на дійсну службу в армію. Служба розпочалась в Одесі - кулеметником у першому артилерійському полку. До початку війни залишалось 6 місяців. Фронтові дороги почались з 23 червня 1941 року: Мелітополь, Запоріжжя, Румунія, Угорщина. В Угорщині потрапив у полон, але його звільнили. При наступі на Берлін – поранення (в ногу). Знову фронт. Після важкого поранення 4 жовтня 1944 року (були прострелені легені) 11 місяців пролежав у госпіталі - до 1 серпня 1945 року. Нагороди: ордени «Вітчизняної війни» І та ІІ ступеня, медаль «За перемогу над Німеччиною». Інформацію надали: дружина Бебіна Марта Тимофіївна та донька Колядко Марія Кирилівна. |
|
|
|||
|
|
Боровик Іван Петрович (1919 – 2004) Військова служба почалась восени 1940-го в 674-му стрілецькому полку. А ще через дев'ять місяців почалась війна. Молдова, Румунія... Майже три з половиною роки одне й те ж: смерть, кров, наступ, відступ і бажання вижити. Син колишнього солдата, хліборобського роду, Іван і на війні робив завжди так, як підказувало йому сумління, ніколи не ховався за спини інших. Брав участь у визволенні Польщі, Угорщини, Румунії. У листопаді 1944 року під час наступу декілька солдатів підірвались на міні. Івану осколки посікли ногу. Довгих шість місяців боролись лікарі за життя солдата. Санітарні ешелони везли пораненого все далі в тил і зупинились аж в Осетії. Тут і закінчилася для Івана Петровича війна. Нагороди: вісім державних нагород, серед них - орден «Вітчизняної війни» І ступеня. Інформацію надав син - Боровик Петро Іванович. |
|
|
Босий Іван Степанович (09.03.1911 – 08.02.2002) Призвали в січні 1944 року. Служив у 270 стрілецькому полку. 21 липня 1944 року був тяжко поранений. Лишився інвалідом ІІ групи. Після війни працював у колгоспі ім.. Шевченка. Нагороди: орден «Слави ІІІ ст..», медаль «За Перемогу над Німеччиною». Інформація надана сином Босим Миколою Івановичем, 1954 р.н. |
|
|
|||
|
|
Брик Василь Якович (27.12.1919 - 2007) Народився і проживав в селі Цепцевичі Саренського району Рівненської області. Призваний на фронт у червні 1941 року. Проходив дійсну військову службу в роки Другої Світової війни в складі 101-го стрілкового полку по березень 1943 року. Згідно переліку ГШ – 101 мотострілковий полк входив до складу діючої армії з 15.07.1941р. по 20.10.1994р. Нагороди: орден ««Отечественной войны ІІ степени», «Медаль Жукова», медаль «60 лет Победы в Великой Отечественной войне 1914-1945 гг.», медаль «Захиснику Вітчизни» Інформація надана сином: Брик Василем Васильовичем. |
|
|
|
|
|
|
|
Бунда Іван Михайлович (1926-1991) Народився в 1926 році в смт. Клесів. На фронті з 1944 року. Був артилеристом. Нагороди: орден «Червоної Зірки», медалі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією». Помер 17 січня 1991 року.
|
|
|
Васильчик Петро Зіновійович (1918 – 2005) Петра Зіновійовича Васильчика призвали на дійсну службу у грудні 1940-го у 110-й окремий саперний батальйон. Одещина, потім похід на Бесарабію. Саме тут, у Молдавії, для молодого солдата почалась війна. Полон, після полону – кулеметник у складі II Українського фронту. Румунія, Німеччина, Австрія, Чехія. Коли Німеччина капітулювала, надійшов наказ: на Японію. Лише в травні 1946 році Петро Зіновійович завершив службу в Іркутську. Був нагороджений орденами та медалями. Інформацію надав син – Васильчик Петро Петрович. |
|
|
Волошин Сергій Дмитрович (1922-2007) Народився у1922 році в селі Волоша Сарненського району Рівненської області в багатодітній сім’ї. У першому бою під Вітебськом був поранений . Після курсів отримав зірочку і звання молодшого лейтенанта. Мав 4 поранення. В 1947 році був демобілізований. Життя Волошина Сергія Дмитрович обірвалося на 85-му році життя – 15 грудня 2007 року. Нагороди: «Орден Слави ІІ ступеня», орденом «Вітчизняної війни ІІ ступеня», орден «За мужність». |
|
|
Гарбар Трохим Семенович (03.06.1924-22.11.2014) Призваний у 1944 році. Проходив підготовку у місті Кіров. Білоруський фронт. Служив 328 стрілецький полк – кулеметником. Брав участь в боях за місто Кенінгзберг 13.02.1945 р. був поранений в плече у величному бої за м. Кенінгзберг. Мав поранення. Інвалід ІІ групи. 9 місяців на передовій. Нагороди: орден «Вітчизняної війни», медалі «За Перемогу», «За Перемогу над Німеччиною». Інформація надана сином Гарбаром Федором Трохимовичем 1946 р.н. |
|
|
Гнатюк Іван Дмитрович (25.08.1920 – 2007) Народився в селі Любиковичі Сарненського району Рівненської області. Ветеран Другої Світової війни. Мобілізований 28 січня 1944 року. Стрілець в 332 стройовому полці з січня 1944 до лютого 1945 року. З лютого 1945 року по листопад 1945 року - снайпер 149 окремого загону. 15 січня 1945 року був тяжко поранений в голову. Після війни працював у колгоспі ім. Кірова. Нагороди: орден «За Перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні», орден «Вітчизняної війни I ступеня», орден «За Мужність», медаль «Захиснику Вітчизни», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. Інформацію надала дочка Гнатюк Катерина Іванівна. |
|
|
|
|
|
|
|
Гомонець Опанас Єрофійович (23.02. 1926 – 18.09.2005) Народився в селі Мар’янівка (Любиковицька сільська рада) Сарненського району Рівненської області. Ветеран Другої Світової війни. Мобілізований 15 жовтня 1944 року. З 1944 по 1945 роки – снайпер 139 стрілецького полку, з 1945 по 1951 роки – автоматник 312 стрілецького полку. Звільнений в запас 19 січня 1951 року. Після війни працював камінщиком у колгоспі ім. Кірова. Нагороди: орден "Вітчизняної війни II ступеня", орден «За мужність», медаль «За перемогу над Японією», медаль «Захиснику Вітчизни», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. Інформацію надала дочка Поліщук Катерина Опанасівна.
|
|
|
|
|
|
|
|
Гурковський Іван Петрович (22.04.1927 – 20.04.2013) Народився в селі Давидки Житомирської області (більшу частину дитячих років провів у сусідньому селі Жупанівці). Ріс у багатодітній сім’ї, старанно навчався в школі. Влітку 1941 року з сільськими підлітками та дорослими гнав колгоспну худобу на Схід, аби не дісталась окупантам. Біля міста Малин потрапили в полон до німців, які відправили їх у концтабір у Майданек (Польща). Пройшов жахи фашистського концтабору. Півтора місяця пройшло в непосильних роботах і муках. Вдалося втікати, потрапив до польських партизанів, які допомогли українським хлопцям дістатися до партизанського загону. Деякий час був підпіллі, виконував завдання народних месників. У 1943 році Івана Петровича прийняли до лав партизанського загону «Котовський» під командуванням Степана Малікова, що діяв на Житомирщині. Основним завданням загону була диверсійна робота. Особливі випробування випали на долю Івана Гурковського під час походу по тилах противника у складі партизанського з’єднання генерал-майора Сидора Ковпака, відомого в історії під назвою Карпатського рейду. За період перебування в підпіллі Івана Петровича поранили тричі. Демобілізувавшись пішов працювати екскаваторником на гранітний кар’єр. На той час уже був одружений із медсестрою Пелагеєю, проживали на хуторі в с. Пугач. Нагороди: орден «Перемоги», медаль "Партизану Вітчизняної війни 1 ступеня", медаль «За Перемогу у Великій Вітчизняній війні». Зі слів Івана Петровича, записано 21.09.2010 р. |
|
|
Дорошко Іван Петрович (1923-2012) Народився 29 липня 1923 року в селі Зносичі. Отримав початкову освіту. Воював у 185 стрілецькому полку, 123 стрілецькому полку, 145 стрілецькому полку, 143 стрілецькому полку в складі ІІІ Білоруського фронту. Після війни повернувся додому, працював у міжколгоспбуді. Довгий час працював у колгоспі ім. 50-річчя Жовтня. З нагоди 60-річчя Перемоги відповідно до наказу Міністра оборони України від 29 квітня 2005 року присвоєно чергове військове звання «Старший лейтенант» у відставці. Помер у 2012 році. Нагороди: орден «Отечественной войны ІІ степени», орден «За мужність», медалі «За Перемогу над Німеччиною», «Медаль Жукова», «Захиснику вітчизни», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. |
|
|
|
|
|
|
|
Євгейчук Лука Миколайович (17.04.1925. - 12.09.2009) Народився та проживав в селі Вири Сарненського району Рівненської області. Роки призову на фронт та мобілізація: 25 січня 1944 р. – 12 квітня 1949 р. 10 березня 1944 року прийняв воїнську присягу при 69 західному стрілецькому полку. З 26 червня 1944 р по 9 травня 1945 року воював сапером в складі 270-го окремого батальйону саперів. З 3 червня 1945 по квітень 1949 року сапер в складі 325-го окремого батальйону в званні молодшого сержанта. Приймав участь у визволенні Варшави, форсував річку Одер та пішки дійшов до Берліна. Потім ще довгі чотири роки розміновував місцевість Європи. Нагороди: ордени «За мужність», «Вітчизняної війни» ІІ ступеня, «Медаль Жукова», медалі «Захиснику Вітчизни», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліну» «За перемогу над Німеччиною». Інформація записана зі слів дружини ветерана Євгейчук Ганни Антонівни |
|
|
|
|
|
|
|
|
 |
Євграфов Олександр Петрович Народився 1921 року. В армії з 1939 року. Перший бій прийняв 23 липня 1941 року. Воював в складі 16 армії стрілком – радистом. Приймав оборонні бої під Мінськом, Оршою, Смоленськом, Вязьмою, Сталінградом. Визволяв Гомель , Бобруйськ, Польщу. Війну закінчив в Німеччині. Був тричі поранений. Звільнений з армії у 1946 році. Нагороди: ордени «Червоної Зірки», «Вітчизняної війни», медаль «За перемогу над Німеччиною», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні.
|
|
|
Зозюк Констянтин Маркович (07.03.1926) Народився в селі Глушиця Сарненського району Рівненськох області 7 березня1926 року. У 1944 році був призваний до лав Радянської армії. Був зв’язковим. Війну розпочав у Білорусії, станція Барановичі. Звідти направили до Латвії. Війну закінчив у Вільнюсі, Прибалтика. Перемогу зустрів у Ризі місто Ліпая (Лібава). На даний час проживає у селі Глушиця. Нагороди: ордени «За відвагу», «За хоробрість, стійкість, мужність», «За мужність». Записано зі слів ветерана Зозюк Констянтина Марковича. |
|
|
Кишенко Мефодій Ємельянович (1914- 1985) Мефодій Ємельянович народився в 1914 році в селі Немовичі. за національністю українець. Здобув початкову освіту. В 1935 році переїхав до с. Костянтинівка. В роки війни воював у складі 177 дивізії Четвертого Українського фронту. На війні втратив брата та сина. В післявоєнний період працював в колгоспі. Найбільш пам’ятними епізодами війни були як поранення в Угорщині, як визволяли Карпати. Нагороди: медалі «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр», «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.», «50 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.», «50 років Збройних Сил СРСР». Інформація надана донькою Гейко В.М. |
 |
Кравчук Федор Афанасьевич (1922- 1982) Рівненська область, Сарненський район, село Велике Вербче. Був призваний на фронт у 1940 році, воював до 1945 року. Мав звання єфрейтор. Брав участь у бойових діях під Берліном. Був нагороджений орденами та медалями. Інформація надана дружиною Кравчук Уляною.
|
|
|
Котелюх Тимофій Васильович (1904-1991) Народився в селі Кузьмівка Степанського району Ровенської області. В 1914 році закінчив 2 клас Кузьмівської початкової школи. 21.03.1944 року мобілізований Степанським РВК Ровенської області. З березня по травень 1944 року – стрілок 391 запасного стрілецького полку. З травня по грудень 1944 року - орудійний номер 16 арт. полку. З грудня 1944 року по вересень 1945 року – мінометник 456 мінометного полку. Брав участь у боях 2 Українського фронту. 30 і 31 березня 1945 року оголошена подяка. Після закінчення Другої Світової війни разом з дружиною проживав у селі Кузьмівка. Помер у 1991 році Нагороди: медаль «За победу над Германией», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. |
|
|
Крисько Йосип Гнатович (1916- 1996) Народився в селі Морозовка Старокостянтинівського району Хмельницької області. В 1941 році призваний про мобілізації та зарахований в 683 загін саперного батальйону. Нагороди: орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «50 років Збройних Сил СРСР», «30 ро́́ків перемо́ги у Вели́кій Вітчизня́ній війні́ 1941–1945 рр.», «20 ро́́ків перемо́ги у Вели́кій Вітчизня́ній війні́ 1941–1945 рр.». Інформація надана донькою Слободзян Л. |
|
|
Кузьмич Михайло Філімонович (1925- 1989) Народився Михайло Філімонович 19 січня 1925 року, за національністю українець. Здобув 7 класів освіти. На фронті воював у складі 226 пушечної бригади РУК 33 дивізії. Найбільш пам’ятним епізодом війни вважав операцію «верблюд» при взятті міста Мудезян. Нагороди: медаль «За перемогу над Японією», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. |
|
|
Лохвич Феодосій Сергійович (27.08.1926 – 19.08.1991) Народився в селі Ремчиці. Весною 1944 року пішов на фронт, дійшов до Кінісберга, там його ранило і він лежав у військовому госпіталі. Нагороди: медалі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За взяття Кенігсберга. |
|
|
Лясковець Нестор Аврамович (1909- 1991) Народився Нестор Аврамович в березені 1909 в селі Глушиця Сарненського району. Воював на Першому Білоруському фронті. Після війни працював у колгоспі села Костянтинівка. Нагороди: медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «30 ро́́ків перемо́ги у Вели́кій Вітчизня́ній війні́ 1941–1945 рр.», «50 років Збройних Сил СРСР», «60 років Збройних Сил СРСР». Інформація надана сином Лясковцем В.Н. |
|
|
Макарицький Тихон Михайлович (14.05.1920-14.01.1992) Народився в селі Карпилівка, Сарненського району Рівненської області 14 травня 1920 року. Закінчив 3 класи, працював в колгоспі «Червона зірка» бригадиром будівельної бригади. На військову службу був призваний 15 вересня 1940 року, в 1941 році попав на фронт. 17 січня 1944 р. був мобілізований Рокитнівським РВК. Присягу прийняв 1 березня 1944 року при 376 стрілецькому полку. В період з січня 1944 р. по червень 1946 р. був сапером. Помер 14 січня 1992 року. Був нагороджений орденами та медалями. |
|
Марков Федот Анастасійович (1924 - 2000) Мобілізований на фронт у 1944 році. 383-й полк, І-а рота ПТЕР. Польща, Східна Пруссія, потім ІІ Білоруський фронт. Вільнюс, Каунас, Рига. При взятті Кенігсбергу Ф. Марков був поранений. Після війни працював столяром. Був нагороджений орденами та медалями. Інформація отримана від ветерана у 1995 році. |
|
|
Матузов Михайло Афанасович (1907-1988) Народився Михайло Афанасович в грудні 1907 року, в селі Раїсівка Белгородської області. За національністю етнічний росіянин. На фронті воював у складі Десятої Гвардійської бригади. В роки війни втратив двох рідних братів. В 1979 році оселився в селі Костянтинівка,де працював у місцевому колгоспі. Нагороди: орден Бойового Червоного Прапора, орден Слави ІІ ступеня, медалі «За відвагу» за заслуги на Кавказі, «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. Інформація зі слів сина Матузова О.М. |
|
|
Мелещук Сергій Талимонович ( 1913 - 1998) Мобілізований на початку війни 1941 року. Через кілька місяців запеклих боїв в районі Мінська, Сергій потрапив в оточення і опинився в полоні. Тяжко приходилось працювати, адже полонені розбирали і укладали підірвані партизанами залізничні колії. Згодом С. Т. Мелещука перевезли в Німеччину, де він працював на заводі. Після повернення на рідну землю, Сергій Талимонович деякий час працював на шахті, як неблагонадійна особа, що перебувала в полоні. Був нагороджений орденами та медалями. Інформація отримана від ветерана у 1995 році та доповнена внуком Кузьмичем В. С. |
 |
Мичка Василь Андрійович (1927 - 2010) У 1944-му році 17-річним мобілізували в Червону Армію. Новобранців повезли у Марійську АРСР. У 139-му запасному полку посилено готували молодих солдатів до боїв на фронті. 7 жовтня прийняв присягу, а через місяць повезли далі на Схід, у Хабаровськ. Там в артилерійському полку опанував спеціальністю радиста і вміння коригувати вогонь далекобійних гармат. 9 серпня 1945 року надійшла команда почати бойові дії проти мільйонної Квантунської армії Японії. Василь Мичка рацією коригував стрільбу 152-их гаубиць свого 47-го артполку. Відтак дійшли до китайського міста Харбін, через деякий час передислокувались у Порт-Артур, де згодом і закінчив свою 6-річну військову службу у званні сержанта. Був нагороджений орденами та медалями. Інформацію надала дружина Мичка М. С. |
 |
Мізюрко Іван Дмитрович (3.03.1923-6.05.2006) Народився 3 березня 1923 року в селі Карпилівка, Сарненського району Рівненської області. 23 січня 1944 р. був мобілізований Рокитнівським райвійськкоматом. З 7 травня 1944 р. по 9 травня 1945 р. приймав участь в бойових діях в складі Другого Білорусьського фронту 871 стрілкового полку. Демобілізувався 2 березня 1947 р. Працював в Сарненському лісгоспі. Був нагороджений орденами та медалями. Помер 6 травня 2006 року. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Музика Григорій Хомич (1913 – 2001) Рівненська область, Сарненський район, село Велике Вербче. Був призваний на фронт у 1940 році. Воював до закінчення війни, до 1945 року. Мав звання: рядовой стрелок 3 –ї роти, 2-го батальйону. Воював під Берліном, там і попав в полон. Два роки пробув у німецькому концтаборі, там вивчив німецьку мову. Звільнили його по закінченню війни. Після війни довгий час не міг потрапити додому. Працював у місцевому колгоспі. Помер у 2001 році, похований в рідному селі. Нагороди: орден "Вітчизняної війни ІІ ст.", медаль "За перемогу над Німеччиною", медаль "Жукова", ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. Інформація надана донькою Гольонко Мариною Григорівною. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мурза Олександр Андрійович Народився 8 липня 1923 року в смт. Степань Сарненського району Рівненської області. В грудні 1944 році був призваний на фронт. Воював піхотинцем, пізніше – сапером в складі 381 та 5 гвардійського стрілецького полків ІІІ білоруського фронту на території Білорусії та Східної Прусії. В лютому 1945 року був поранений. Закінчив війну у Кінісберзі. В березні 1947 року був демобілізований. Нагороди: "Орден Жукова", медалі «За відвагу», «За Перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. |
|
|
Нікітюк Микита Васильович (1926- 2002) Народився в селі Яринівка Березнівського району. Воював в складі першого Українського фронту. В Костянтинівку переїхав в 1952 році. Нагороди: медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «20 ро́́ків перемо́ги у Вели́кій Вітчизня́ній війні́ 1941–1945 рр.», «30 ро́́ків перемо́ги у Вели́кій Вітчизня́ній війні́ 1941–1945 рр.», «50 років Збройних Сил СРС». Інформація надана донькою Шеруда М.М. |
|
|
Овчиннікова Марія Тимофіївна Народилася в 30.01.1922 році. Під час Другої Світової війни воювала у складі ІІ- ІV українських фронтів під Тулою, Корсунь-Шевченківським. Визволяла Румунію, Чехословаччину, Польщу. Закінчила службу 5 травня 1945 року. Нагороди: орден «Червоної Зірки», медалі за мужність.
|
 |
Овчинніков Степан Іванович Народився 1914 року. На фронт призваний в 1941 році. Обороняв Сталінград, Москву. Був учасником Корсунь-Шевченківської операції. В складі І-VІ Українських фронтів визволяв Румунію, Чехословаччину, Польщу. Нагороди: два ордени «Червоної Зірки», три ордени «Великої Вітчизняної війни», медалі «За відвагу», «Перемогу над Німеччиною», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні.
|
|
|
Олексюк Яків Васильович (1913-2000) Народився Яків Васильович у 1913 році в Польщі. За національністю етнічний українець. Здобув початкову освіту. В довоєнний період працював столяром. У роки війни воював у складі партизанських загонів на території Польщі. На війні був поранений в голову, але рана виявилась несмертельна. Нагороди: медалі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», медаль «60 років Збройних Сил СРСР». |
|
|
Опалько Макар Талимонович (14.03.1924 - червень 2002) Місце народження та проживання : село Вири Сарненського району Рівненської області Роки призову на фронт: січень 1944 року. 15 лютого прийняв присягу у 10-му Західному стрілецькому полку. З 12 травня 1944 р по 11 липня 1944 року приймав участь у боях та бойових походах в складі 374-го стрілецького полку. 11.07 1944 року був тяжко поранений в та звільнений з лав армії у званні рядового. Був нагороджений орденами та медалями. Інформація була записана зі слів дружини ветерана Опалько Васси Михайлівни |
|
|
Павлушко Микола Семенович (1912 - 1994)
1912 р .н .- житель с. Ясногірка. На фронті був у 1944-45 рр. Воював у Білорусії. Брав участь у боях за визволення міст Бобруйська, Бреста. Після поранення воював на I Українському фронті під командуванням генерала Рокосовського, 64 полку. Ротою, в якій воював Микола Семенович, командував Жданов. Після закінчення війни працював у Вирівському кар’єрі. Помер Микола Семенович !8 січня 1994 року. Нагороди: орден "Великої Вітчизняної війни" ІІ ступеня, медалі "За взятя Берліну", "За перемогу на Ніччиною", ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. Інформація була записана зі слів родичів. |
|
|
Пінчук Павло Лазарович (1904 - 1950) Народився в 1904 році. 20 березня 1944 року був призваний по мобілізації на фронт. Служив в 1220 гаубічному артилерійському полку. Демобілізований був 23 червня 1945 року. З життя пішов дуже рано - в 46 років. Нагороди: медалі «За відвагу», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна» та «За перемогу над Німеччиною». |
|
|
|
|
|
|
|
Плотка Іван Гордійович Народився 24 березня 1925 році. В січні 1944 році був призваний на фронт. Починав воювати стрілком на Забайкальському фронті у складі 19 гвардійської стрілкової дивізії . Після закінчення війни з серпня по вересень 1945 року воював на Далекому Сході з японцями. Нагороди: медаль «За перемогу над Японією», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні.
|
|
|
Прокоф’єв Микола Йосипович Народився 17 грудня 1924 року в Росії, в селі Петровичі Смоленської області Шумського району. В серпні 1943 році був призваний на фронт. Воював у 330-ій Тульській артилерійській гвардійській дивізії ІІІ-го Білоруського фронту. Брав участь у визволені Білорусії, Прибалтійських республік – Латвії, Литви, Естонії, Східної Пруссії - м. Кенісберга. Нагороди: медаль «За Відвагу», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. |
|
|
Савчук Петро Миколайович (1924-2005) Народився Петро Миколайович 12 липня 1924 року, в селі Грабівка Владавського району у Польщі. За національністю етнічний українець. Закінчив 5 класів шкільної освіти. До війни працював плотником. На фронті воював у складі 2667 полку 3 Українського фронту. В післявоєнний період працював у колгоспі. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. |
|
|
Селезень Ілля Сергійович (25.09.1913 – 2003) Народився в селі Любиковичі Сарненського району Рівненської області. До війська був призваний 4 квітня 1944 року – стрілок-автоматник 1230 стрілецького полку, з лютого 1945 року – сапер у 149 загоні. 1 квітня 1945 року отримав осколкове поранення обличчя в області скроні. Указом президіума Верховної Ради СРСР від 29.04.1945 року демобілізований в запас. Після війни працював в колгоспі ім. Кірова. Нагороди: орден «За перемогу над Німеччиною і Великій вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.», орден «За взяття Берліна», орден «За Стійкість та Мужність, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками», медаль «За Відвагу», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. Інформацію надала дочка Селезень Любов Іллівна. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Силка Виїв Андрійович (01.02.1921р. – 1990р.) В кінці Другої Світової війни Виїв Андрійович потрапляє до Москви в 16 відділення учбового автополку. Коли закінчив навчання в листопаді 1944 року бої йшли в Німеччині, куди і був відправлений Виїв Андрійович. Брав безпосередньо участь у штурмі Берліна. Після закінчення Другої Світової війни змушений залишитись в Берліні для встановлення радянської влади на території розчленованої союзниками антигітлерівської коаліції. Деякий час працював шофером. Додому повернувся в червні 1946 року. Отримав нагороди за участь в бойових діях та добросовісне виконання службових обов’язків. |
|
|
Симонець Кирило Михайлович (10.10.1920 – 20.12.2005) Народився в селі Ремчиці. Восени 1943 року був призваний на фронт. Служив у 397 стрілковій дивізії. Був поранений під Кінісбергом, лежав у госпіталі. Додому повернувся з осколком у руці. Нагороди: орден «Великої Вітчизняної війни» ІІ ступеня, «Орден Жукова», медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За відвагу», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. |
|
|
|
||
|
|
Сорока Терентій Андрійович (5.02.1925 – 14.03.2007) Місце народження селі Одринки Сарненського району Рівненської області. Роки перебування на фронті – 1941 – 1947 рр. Воював у зенітних військах – стрілок. Нагороди: ордени «За мужність 3-го ступеня», «Вітчизняної війни 2-го ступеня», медалі: «За оборону советского Заполярья», «За перемогу над Німеччиною», «Медаль Жукова», «Захисника Вітчизни», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. |
|
|
|
|
|
|
|
Твердий Зиновій Васильович (25.11.1919- 02.01.2008) Народився 25 листопада 1919 року в селі Карасин Сарненського району Рівненської області. Призваний в Радянську Армію в 1939 році, коли почалася війна був відправлений на фронт. Був мінометником у 220, 643, 98, 556 стрілкових полках, та зв’язковим 1-Білоруського фронту. Мав поранення. Зиновій Васильович дійшов до самого Берліна, приймав участь при форсіруванні річки Одер. В рідне село повернувся лише в 1946 році. Помер 2 січня 2008 року, похоронений в селі Карасин. Нагороди: орден «Слави», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. Інформацію надала дочка Тимошицька Єва Кузьмівна (Зиновіївна) |
|
|
|
||
|
|
Тимощук Олександр Пилипович (1924-1987) Народився 1924 року в селі Анастазівка Новоград-Волинського району Житомирської області. В 1941 році, у сімнадцятирічному віці йде на фронт. Партизан Другої Світової війни. Захищав Україну від німецько-фашистських загарбників в загоні «За Родину» під командуванням генерала-майора О.М.Сабурова. З 60-го року проживав в с. Катеринівка Сарненського району Рівненської області. Помер в 1987 році. Нагороди: орден «Великої Вітчизняної війни» ІІ ступеня, медалі «За боевые заслуги», «За отвагу», «Партизан Великої Вітчизняної війни», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні. Інформацію надав син Тимощук Микола Олександрович |
 |
Трунов Тимофій Матвійович Народився 1913 року. Призваний на службу у 1941 році. Брав участь у боях з Німеччиною, Японією та у визволенні Кореї. Нагороди: медалі «За перемогу над Японією», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною».
|
|
|
Хоптовий Дмитро Томкович (1943- 1997) Народився Дмитро Томкович в селі Зелене Гусятинського району Тернопільської області. У рідному селі здобув початкову освіту. На фронті воював у складі Другого Прибалтійського гвардійського гарнізону. В післявоєнний період працював бригадиром у місцевому колгоспі. В Костянтинівку приїхав в 1971 році. Нагороди: медалі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Інформація надана донькою Котик Н.Д. |
|
|
Хрящевський Микола Калістратович (1916 – 1991) Рівненська область, Сарненський район, село Велике Вербче. Був призваний на фронт у 1940 році, воював до1945 року. Мав звання: сержант. Воював під Білоруссю, брав участь у бойових діях під Берліном, там і був поранений – відірвало руку. Після війни довгий час лежав в госпіталі, отримав першу групу інвалідності. Був нагороджений орденами та медалями. Інформація надана донькою Малиновською Ганною Миколаївною.
|
|
|
Чайка Михайло Олексійович (1923 - 1991) Народився 1923 році в смт. Степань Сарненського району Рівненської області. 19 грудня 1944 року був призваний на фронт в 81 запасний стрілецький полк, а з 12 травня по 9 червня 1944 року воював в складі 611 артилерійського полку – телефоністом. В червні 1944 був важко поранений. 12листопада 1945 року був демобілізований. Помер 27 листопада 1991 року. Нагороди: медаль «За бойові заслуги» та «За перемогу над Німеччиною». |
|
||||
 |
Чувакін Олександр Матвійович Народився 1927 року. Призваний до лав армії 9 вересня 1943 року. Закінчив службу 5 травня 1945 року. Після війни працював в будинку побуту в смт. Клесів. Нагороди: орден «Вітчизняної війни», медалі «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією».
|
|
|
Чудук Олександр Володимирович Народився 1925 року в смт. Клесів. На фронті з 1944 року. Воював у складі Прибалтійського фронту. Закінчив службу 5 травня 1945 року. Нагороди: медалі «За перемогу над Німеччиною», «За відвагу», ювілейні медалі річниць Перемоги у Другій Світовій війні.
|
|
Шевчук Іван Северинович Народився 14 листопада 1919 року в с. Тутовичі Сарненського району Рівненської області. На війну був призваний 18.01.1944 р. Воював в складі 96 дивізії 48 армії 1-ї роти зв’язку, телефоніст зв’язку. Нагороди: орден "Вітчизняної Війни І ступеня", медалі "За Бойові Заслуги", "За Перемогу над Німеччиною", нагрудний знак "Учасник Бойових Дій". Інформація надана донькою Якименко Ніною Іванівною. |
|
|
Шевчук Кирило Іванович Народився 8.04.1925 року в селі Тутовичі Сарненського району Рівненської області. Роки призову: 14.01.1944 р. Був водієм в складі 1258 гауб.авт.полк та 706 гауб.арт.полк. Брав участь у взятті міст Берлін, Кенісберга. Нагороди: ордени «За Мужність ІІІ ступеня», «Вітчизняної Війни ІІ ступеня», медалі «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною». Інформація надана донькою Дем’янчук Валентиною Кирилівною. |
|
|
|||
|
|
Шкодич Федот Степанович (03.07.1924 – 03.01.2009) Народився 3 липня 1924 року в селі Карасин Сарненського району Ровенської області. З січня 1944 року червоноармієць 3 Білоруського фронту, стрілок 43 стрілкового полку 11 гвардійської стрілкової дивізії. З грудня 1944 року стрілок 68 стрілкового полку. Воював у Східній Прусії, Литві, Польщі. За роки війни був два рази поранений. З а те, що виніс прапор з поля бою нагороджений орденом «Красної Зірки». Додому повернувся інвалідом ІІІ групи, пізніше після операції призначили ІІ групу інвалідності. Помер 3 січня 2009 року. Похований в селі Карасин. Нагороди: ордени «Червоної зірки», «Вітчизняної війни І ступеня», «За мужність», «Медаль Жукова», медалі «За перемогу над Німеччиною», «Захиснику Вітчизни», ювілейні медалі річниць Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Інформацію надала дочка Клен Катерина Федотівна. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Щевич Дмитро Іванович (1927-2000) Народився Дмиторо Іванович 21 листопада 1927 року в селі Карпилівка Сарненського району. Здобув початкову освіту. У роки війни воював у складі артилерійського полку проти Японії. Нагороди: медалі «За перемогу над Японією», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «20 ро́́ків перемо́ги у Вели́кій Вітчизня́ній війні́ 1941–1945 рр.», «30 ро́́ків перемо́ги у Вели́кій Вітчизня́ній війні́ 1941–1945 рр.», «50 років Збройних Сил СРСР». |
|
|
Якимець Василь Терентійович Народився у 1910 році смт. Степань Сарненського району Рівненської області в багатодітній сім’ї. У 1940 році одружився, а у 1944 році забрали на фронт. Бойовий шлях піхотинця почався в Білорусії. У складі військ 1-го Прибалтійського фронту визволяв Полоцьк, Вєтрино, литовські - Утена, Панєвежис, Шауляй, латвійські – Елгаву та Ригу. Воював з березня1944 року у складі 23 запасного стрілецького полку. Із червня по серпень був госпіталізований через поранення в груди. А з серпня 1944 по жовтень 1945 знову воював у складі 1378 стрілецькому полку. Був у полоні. Перемогу зустрів у Білорусі. 28 жовтня 1945 році був демобілізований. Повернувшись із війни знову взявся за споконвічну хліборобську працю. Пізніше працював у відділенні поштового зв’язку 33 роки. У 2015 році відзначив 105 річницю свого життя. Нагороди: медалі «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», ювілейні медалі річниць Перемоги у Великій Вітчизняній війні. |
 |
Ярошинський Анатолій Дмитрович Народився 1923 року. Воював на Волховському фронті. Командир кулеметного відділення. В 1941 році обороняв м. Тулу. Був учасником блокади Ленінграда. Нагороди: ордени "Великої Вітчизняної війни І ст.", "Червоного Прапора" "Слави ІІІ ст.", медалі "За відвагу", "За перемогу над Німеччиною", ювілейні медалі річниць Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
|
до відзначення Дня пам’яті та примирення та 70-ї річниці
Микола Артеменко
Василь Брик
Іван Бунда
Іван Гнатюк
Опанас Гомонець
Іван Гурковський
Олександр Євграфов
Федор Кравчук
Тихон Макарицький
Іван Мізюрко
Григорій Музика
Марія і Степан Овчиннікови
Ілля Селезень
Терентій Сорока
Тимофій Трунов
Микола Хрящевський
Олександр Чувакін
Олександр Чудук
Іван та Кирило Шевчуки
Анатолій Ярошинський